Історія селища та громади

Перша згадка про Ширяєве (с. Степанівка) датується  1795 роком. У цьому році була проведена ревізія, за якою в селі налічувалося 36 дворів і 289 жителів. Встановлено, що Ширяєве було засновано в кінці 18 століття вихідцями з Болгарії, а також кріпаками, що втекли з північних регіонів Російської імперії. Через село проходив Чумацький шлях, що з’єднував Одесу з Подолом, Волинню, Балтою, що призвело до  розвитку торгівлі та ремісництва.

У першій половині XIX століття Ширяєве було віднесено до розряду поселень Тираспольського повіту, стає волосним центром, будується православна церква, єврейський молитовний будинок, поштова станція, церковно-школа, фельдшерський  пункт, кілька кам’яних будинків торговців і багатих ремісників, 8 торгових лавок, корчма, винний льох, трактир. У містечку проживало 70% українців, 20% євреїв, решта – росіяни, німці та поляки. Всі землі стали власністю царського двору. Частина земель роздавалися або продавалася. Формально селяни вважалися вільними, але фактично залежали від царського двору. Частина населення становили чинуші, це були вільні поселенці, які за плату (чинуш) (8-12 руб.) мали право на купівлю ділянки землі для спорудження житла. Переважно це були землянки без двору і земельного наділу.

Великі базари збиралися в містечку щотижня, невеликі – кожен день. Згідно з архівними документами, першим великим приватним землевласником в с. Степанівці згадується поміщиця Анастасія Степанівна Чорнолуцька – дочка царського придворного лакея Степана Ширяя. Крім земель і майна свого батька (8500 десятин землі) їй було ще подаровано 10 тисяч десятин казначейських земель разом з селянами  с. Степанівки самим царем Олександром ІІ. Панянка Чорнолуцька і її чоловік (відставний генерал) не жили у с. Степанівці,  їх життя проходило в місті Одеса, селяни навіть ніколи не бачили генерала. Тільки одна Анастасія Степанівна зі своїм маленьким сином Сергієм приїздила в маєток.

Після реформи 1861 року поміщиця Чорнолуцька була змушена відпустити своїх кріпаків і виділити по 2 десятини на душу. За це, даровані землі були названі в її честь та на честь її сестри – Анастасіївка і Ульянівка. У 1880 році поміщиця Чорнолуцька помирає і землі і Степанівка переходять у спадок її сину Сергію Ширяю – ротмістра Імператорської гвардії, який приїжджав з Петербурга лише влітку. В один з перших візитів до Степанівки він вирішив увіковічити своє ім’я і перейменував її в Ширяєве. Згідно зі статистикою в 1880 році у містечку було 117 господарів, які займалися землеробством, 8 господарів – ремісництвом, 27 – промислом, 32 – торгівлею.

Село Степанівка була розділена на 3 частини: 1 – торгове містечко з садибою; 2 – село Улянівка; 3 – село Анастасіївка (Магала). Волость займала площу 230,90 кв. верст. У населених пунктах налічувалося 717 дворів. На один двір припадало 5,1 чол., а на 1 кв. версту 18 осіб. За освітою: з вищою – 13 осіб, з середньою спеціальною – 6 осіб, з початковим – 90 осіб, без освіти – 3980 чоловік. Склад за віросповіданням: православних – 3721 осіб, католиків – 12 осіб, лютеран – 32 людини, раскольніків – 10 осіб, іудеїв -303 людини. Національний склад: українців – 70%, росіян – 4%, німців -3%, поляків – 3%, євреїв – 20%.

В березні 1923 року  відбулася адміністративна реформа в регіоні. Були скасовані старі назви і введені нові. Колишня Степанівська волость була поділена на три сільських ради: Ульяновська, Ширяївська і Михайлівська. 1924 рік – Демидівський район перевели в містечко Петроверовка (Жовтень), куди приєднали кілька сільських рад: Чуйковский (с. Олександрівка), Григорівський, Мар’янівський, Михайлівський, Ширяївський, Ульяновський, Осиновский. 20 лютого 1935 року в Ширяєве створюється адміністративний районний центр. В економічному відношенні район був сільськогосподарський. 96% площ були використані в сільському господарстві, з яких 74% зорані, де вирощувалися в основному озимі сорти пшениці. Середня врожайність зернових в ті роки сягала 16-20 ц / га. Другою важливою галуззю району було тваринництво, де на 100 га сільських угідь становило 12-13 голів великої рогатої худоби м’ясного та молочного виробництва. У ті роки було 4 семирічних школи, 16 початкових шкіл, 1 лікарня, 4 медпункти, 17 клубів, 36 бібліотек. Влітку 1935 року були створені райспоживспілка, автопарк, редакція газети «Колгоспна правда» (з 1945 року газету перейменовано на «Промінь»), районне відділення банку, районний суд, прокуратура, ощадкаса. Під час Великої Вітчизняної війни з жителів району у війні взяли участь 13018 осіб. 2 роки і 9 місяців район був окупований німецько-фашистськими і румунськими  військами. Район був звільнений від німецько-фашистських окупантів з 2 по 4 квітня 1944 року. Не повернулися додому з фронту 4225 чоловік. 9 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу, одна людина – повний кавалер орденів Слави, більше 2 тисяч солдатів було нагороджено бойовими орденами і медалями, серед них 196 жителів Ширяєвого.

У 1959 році, після ліквідації Петроверовского району, до складу Ширяївського району були включені села Маркевичеве, Новоєлизаветівка, Новопетрівка, Катерино-Платонівка, Жовтень і найближчі села. Однак в січні 1963 року район було ліквідовано і Ширяєве відійшло до Ананьївського району. У 1965 році Ширяєве знову райцентр, з цього ж року воно стало відноситись до розряду селищ міського типу.